Перегони світла і темряви. Фентезі

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Коммунарец, 22 лют 2018.

  1. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    р е к л а м а
    Паладін: шлях світла.
    11 Здолавши гору, майже вдома

    Блукають по дорозі корови,
    - у вільному краю таке не диво,
    колись повстанці із УПА блукали,
    бреду і я, невідомо куди…

    Потроху сонце ніч з землі скидає,
    крізь листя лісу л’ється світла промінь
    і я собі, з себе скидаю речі,
    бо відчуваю, що перегріваюсь.

    Щось сумно тут, душа неначе стислась,
    руїни, могилки і кладовище,
    і камінь знаковий, що тут було,
    колись село, та знищили совєти.

    Навколо тиша з тих страшних часів,
    як вивезли людей усіх в Сибір,
    а хто в Антонівцях вже народився,
    тепер самі втікають за кордон.

    Де штаб УПА був – вже я зрозумів,
    бо ще малим колись там побував,
    на кручах у траншеях й бліндажах,
    сліди свої залишив назавжди.

    Пішов у протилежний бік, на шлях,
    де мала бути, якщо не втекла,
    гора із дивним йменням – Уніас,
    де жив колись шановний Амфілохій.

    Славетний край: історія і люди,
    сплелися гріх і Божа благодать,
    «Там чудеса, там Коммунарец бродит,
    и тень наводит на плетень…»

    Зайшов води набрати до оселі,
    старий ще й виніс кринку молока,
    за це я розказав йому про себе:
    хто я такий, куди і звідки йду.

    Ми піднялись на гору Уніас,
    дивилися на залишки фортеці,
    а далі ангел, так його прозвав,
    мене по лісу вивів на Забару.

    От, справді, було легко йти, коли,
    душа людська пісні співає добрі
    і безкорисно допоможе іншим -
    я сподіваюсь, Бог таких врятує.

    Із кряжів дивних кременецьких гір
    ступив на землю прапрапредків давніх,
    дороги вкриті майже вічним пилом,
    усе в повітрі заволік чебрець.

    Здолавши гору, майже вдома був,
    до Обичі зайшов із-під Залісців,
    де пас корів малим, цвіт липи рвав,
    бешкетував і працював колись.

    Провідав рідних всіх за чверть століття,
    які майнули, наче дивний сон,
    тепер спрямований я на Рохманів,
    а далі буде шлях, який не знаю сам…

    27.04.2018
    [​IMG]
    Фото краще подивитися на сайті велотуристів Тут і Данилова гора і краєвиди, Уніас, джерело амфілохія. Але вказівників мало по дорозі, тому краще ознайомитися з маршрутом.
    [​IMG]
     
    Останнє редагування: 11 лип 2018
  2. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Паладін: шлях світла.
    12 Батьківська хата

    Немає більше батьківської хати,
    усі померли – плющ один як цар,
    дерева всі в садку посохли й тільки,
    слинить вмираюча омела ще…

    30.04.2018
     
  3. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Петропавлівський похід -1

    Сьогодні, 12 липня, православні відмічають день вшанування пам'яті двох апостолів - Петра і Павла, з чим всіх і вітаю.
    [​IMG]

    Я ще за декілька днів планував вшанувати їх своїм новим походом до святинь, і мав декілька місць на увазі. Трохи збивав з пантелику прогноз погоди, згідно якого наче очікується дощ з грозами на два дні, та ще й на тиждень потім... 11 липня десь бризнув, десь зляв, тому попросив небо дати погоди на 12 липня.
    І ось вже, привівши себе у порядок та поївши, пишу про свій петропавлівський похід.
    Почався з п'ятої ранку - поки добрався на восьму до ісхідної точки, побував на ринку, глянув ціни. Ну, так собі, завезене - дороге, свійське - дешеве, але хочуть по якості як завезене, а по ціні - як свійське. Шоправда, хтів трохи здати часнику, але на їх ціну сказав, що євреї більш людяні, ніж ви, тобто закупщики.
    О восьмій був на луцькому кільці в Рівному.
    [​IMG]

    [​IMG]
    Пішов на Луцьк, повз НВП ПП "Продекологія" - доволі цікаве технічне підприємство з розробки та виготовлення сепараторів різного призначення та є найбільш розвинутим на промислових теренах України.
    [​IMG]

    В Обарові знайшов музей під відкритим небом.
    Історія така, яка вона є і більше ніяка...
    Гральні п/а накопичувачі грошей.
    [​IMG]
    Кіоски найпопулярнішою газети ОГО в 90-ті...
    [​IMG]
    Перекусив смачною стиглою шовковицею
    [​IMG]

    [​IMG]

    Потім зібрав абрикосів. Так, на всяк випадок, бо тільки воду взяв та пару хлібців, коли-то ще буде їжа...
    [​IMG]
    По дорозі нічого цікавого не наблюдалося, але знайшов заготовку-оригамі для міні-тюльпана і ото йшов, та згадував, як колись, років з 30 назад сільським дітям розказував казку із папірового оригамі з 20-ю фігурами. Потім складу і покажу, може.
    Одним реченням: не потопає - не полопаєш, а з гарним другом ще й час на розваги знайдеться.
    А діставшись у Ставки о дев'ятій, побачив поворот туди, куди йшов.
    [​IMG]
     
    Останнє редагування: 13 лип 2018
  4. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Петропавлівський похід - 2


    Поворот на Городок. Сюди «ходять» тролейбуси ще з незапам’ятних часів, так що більшу частину пройденого мною шляху можна було б подолати не без комфорту. Але, як завжди, мені треба пішки до святинь духовних, тим паче, коли мені вдалося побувати тут вперше - хоча що тут проїхатися? Та, мабуть, усьому свій час і місце…

    Що таке "Городок" був для справжнього рівненчанина? Скажімо словами класика: «Городок – це і кузня, і житниця і здравниця Рівненщини».

    Велика промислова зона – РЗТО, Рівненський ливарний, «АЗОТ». Десь тюрма є, землі господарські та жіночий монастир – перлинка волинського Полісся. Ну, я так тепер думаю.

    Почалися жнива і збір золота України…

    [​IMG]
    Далі буде без коментарів… Як казав Остап Бендер: «Давайте встанем, помянём, господа и товарищи…. Преждевременно скончавшихся и сошедших с рельсов локомотивов движения к коммунизму, в счастливое будущее, останки которых лежат и мешаю пройти нам в мир удовольствий и благоденствия. Но мы не будем плакать, потому что кто плачет – тот слабый, а слабые – это балласт на пути в Европу! Запад нам поможет!»

    [​IMG]

    [​IMG]

    [​IMG]

    Один цех РЗТО ще не рухнув, щось тягнуть… Дроти до ліній тролейбусів.
    Нарешті міст з'явився, і як сказали, до монастиря – другий поворот за мостом направо…
    Ну, ще півтора км…

    [​IMG]

    Груши рясно вродили, як і вся фруктовина)

    [​IMG]

    Нарешті дійшов… Знайшов чорний вхід)

    [​IMG]

    Отакий вигляд має монастир.
    [​IMG]

    Аж позаздрив спочатку мешканцям городка, які живуть на берегах Усті… Така краса, духовна близькість. Та то може мені тільки здається? От, наприклад, мешканці Трускавця, вимушені пити мінеральну воду по житті, очі у них запалі при довготривалому вживанні ліків, а мешканці побережжя моря в Одесі мріють про тихий ліс з грибами… Може…Добре так, де нас нема.

    Довідка про монастир
     
    Останнє редагування: 13 лип 2018
  5. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Петропавлівський похід - 3

    Почали будувати міст через Устю перед самим монастирем. Трохи незручно поки що, але в перспективі буде добре, щоб ще не давати гака до монастиря.

    [​IMG]

    Йду по новобудові - мосту (людям–то чого обминати кругом, якщо можна тут пролізти?) а внизу до чотирьох метрів робітник лаштується до роботи, але без каски… Кажу: «А якщо хтось скине на вас щось, або самі вдерете собі голову об залізні конструкції?» Ну так, поговорили з рибалкою, який стояв поряд і пішов далі.

    Тут став перед воротами до жіночого раю…

    [​IMG]

    Хоча вони і залишаються жінками, але все ж не такі сварливі, лайливі і не пошлють на хутор) (хоча всюди по-різному можуть). Особливо подобається їхній спів в монастирях (Кременецький жіночий) – то не в чоловічому… «Господи помилуй…»

    Чистенько і гарно, без «излишеств».

    [​IMG]

    Далі фото з храмів, дзвінниць, трапезних (аж 4!) – які цікаві тому, хто прийшов на них дивитися, тобто туристу.
    [​IMG]

    [​IMG]

    [​IMG]

    [​IMG]

    Мене цікавила служба. Добре. Але гул стоїть в церкві, як на залізничному вокзалі… Кожний гадає, що він пошепки буде говорити, але все разом – гудять, що навіть проповіді батюшки не чутно. Так, уривки фраз долітають. Чого ті люди приходять в церкву?

    Потім ломляться цілувати хреста, ікони – кудись женуться, слабшого відтісняють… Мене хтіла на останок пропустити жінка, я сказав, що слабих пропускаю і завжди останній.

    Перед цим став в чергу. Відстояв. То було на причастя – та відійшов в сторону. Бо хто не сповідався – тому гріх причащатися. Але тут багато людей, можуть не помітити, як мене колись зупинили в скіту. Кажуть – ви не сповідалися, не можна причащатися, навіть якщо два-три дні тому і сповідалися.

    Ладно, повернемося до городецького монастиря.

    Відчувається те, що не вистачає в чоловічих монастирах – уходжені файні квіти.
    [​IMG]

    Їсти захтілося. Але кормити не збиралися – тільки на престольні свята запрошують…

    Ага, щас, буду чекати!

    Помив абрикосів, насолоджуюся їх кислотою і спостерігаю, як монашка за квітками доглядає… Ні, я ж нічого такого. Треба ж на щось дивитися.

    Але йде інша с тарілкою на якій щось лежить і пропонує сестричці тортика… Та відмовилася, а я ні… Так впівголоса і руку підняв – «А я буду!». Гадав, не розчула, але повернулася та підійшла до мене. Ну там то, то інше. Завела в трапезну і накормили. Багато не їв, бо після посту погано може бути ))

    Мені так добре з тобою… Подякував всім–всім і пішов на Рівне новою дорогою.

    Та вже виходячи, хтів взнати у будівників шлях через Шпанів.

    Підходжу. Стоїть начальник (нібито) в касці білій, а двоє робітників там само, внизу, фарбують з пульверилізатора стояки... Один тримає щось, а другий на його пирскає…

    «Хлопці, кажу, ви б хоч маски чи щитки наділи! Тож ваше здоров’я! Ніхто за вас думати не буде, не ті часи!»

    А начальнику кажу: «От наїде хтось і оштрафує!» - «Та хто там оштрафує?»

    «Хто, хто?» - і показую пальцем в небо…

    Але той показав мені дорогу на айпфоні, а я йому та всім побажав берегти себе , своє та чуже здоров’я
     
    Останнє редагування: 13 лип 2018
  6. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Петропавлівський похід - 4

    Як було вже зазначено, монастир знаходиться на острові, навколо якого таке собі болото озерне, по краю якого протікає Устя і зайти можна на острів з західної сторони по мосту. Наче б то і так, в ту ж сторону і вхід до головного храму виходить, хрести відповідно дивляться на північ-південь. Треба буде знайти компаса, бо іноді треба...
    А то був на тернопільському залізничному вокзалі, так там об'ява, що нумерація вагонів поїзда починається зі східної частини вокзалу на західний, хоча колії йдуть з півдня на північ - бо вночі дивився на зорі і бачив, що полярна зірка зависає над колією, а не збоку десь... Загадка для мене так і залишилася загадкою... Хоча і вісять папірці - західна і східна сторона вокзалу.
    Отож, болото зліва, птичка бо ньому і дорога на північний схід...
    [​IMG]

    [​IMG]

    [​IMG]
    і мілке висохше болото з новим мостом справа.
    [​IMG]
    Карта походу для орієнтування Рівне-Городок.
    [​IMG]
    Дорога гарна до кінця села,
    [​IMG]

    Місток собі такий давнішній,

    [​IMG]

    а за селом гора Вишнева
    [​IMG]

    Рибалки, мухи, корови...

    [​IMG]

    Аж глядь, і Зозів вже позаду...
    Віддав останню з пляшки воду
    освячену в монастирі жіночім,
    сидячий жінці на качалці,
    шкода її було криву і горемичну,
    бо хвора раком й очі "лізуть"
    я помолюсь за неї Богу,
    і Богоматері і всім святим,
    щоб дав здоров'я бідоласі...
    ...
    [​IMG]

    Я планував іти на Шпанів,
    але настала спека і багато п'яних,
    мабуть святкують день рибалки:
    рибалкою апостол був,
    апостолом рибалка став)).
    Тому я в Шпанів не пішов,
    щоб не знайти собі пригод.

    [​IMG]
     
    Останнє редагування: 13 лип 2018
  7. hrim

    hrim Well-Known Member

    Між рядками:
     
  8. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Петропавлівський похід - 5

    Розваги у поході - як і обіцяв, викладаю. Давно це було, але йшло на "Ура!".

    Казка-розважка, в стилі оригамі.
    У чоловіка була земля (1) вирішив її продати і помандрувати. Продав раз (2), продав два (3), продав втретє (3-1). Купив собі нового сведра (4) та чоботи (5) і сів на пароплав (6). Пливе, та бачить птичку (7-8), а потім чоловіка в курточці (9) та у штанях (10). Той дістав пістолета (11) і забрав всі гроші (без вбивства) у мандрівника.
    Втік з пароплава на острів та сховав там грощі. Але його впіймали та запроторили до тюрми. На того наділи робу (12 ) і посадили його в камеру, де були тільки стіл та табурет (13). Темною ніччю під світло зірок (14) чолов’яга втік з тюрми на ялику (15 ). Дістався до острова, викопав гроші і почав рахувати (16). Раз гривня, два гривня… А потім відкриває коробочку (17-18-19) та каже: «А тепер, хто слухав, той кладе гроші в коробочку»!
    [​IMG]
    [​IMG]
     
  9. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Паладін: шлях світла.
    45 На хрещення Русі -1030. Вступне.

    Весною сорок днів ходив
    землею галичанською,
    відомий тільки духом дивним.

    Спекотна подорож була
    занадно сонце вже палило
    і сльози всі мої зсушило.

    Позбувся багатьох емоцій
    спокійно-стриманним я став,
    але на жаль, не дремле зло.

    Нічого путнього не вийшло-
    ні на Землі, ні в Україні,
    а вдома навіть стало гірше.

    Ну що ж немає поряд тих
    хто б вухо повернув до мене
    всі відвернулись - друзі й рідні.

    То взяв своє що необхідно
    і знову духом лиш відомий
    іду на схід де сонце сходить.
     
  10. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Паладін: шлях світла.
    45 На хрещення Русі -1030. День перший.

    Так легко ще я не долав,
    години, простір, переходи,
    за п'ять годин був у мети.

    Із Рівного на Новий Двір
    дістався на маршрутці швидко,
    а звідти пішки на Квасилів.

    Стояв не перехресті й думав,
    бо знаки розгубили зовсім,
    такої плутанини... Ну, зовсім якось...

    Відстежив тих, хто на Здолбунів,
    й чкурнув через усі паркани
    до переїзду на Здолбунів.

    Мабуть, я не такий вже скромний,
    яким ще був напередодні,
    коли нічого не просив.

    Тепер я маю завдання
    просити всіх і хай би так,
    відчути трохи милосердя.

    Знайшлася жінка що сплатила,
    проїзд в самісінький Здолбунів,
    а там вже пішки на Остріг.

    Пройшов кілометри чотири,
    нарешті, врешті решт,
    скористувався автостопом...

    І ось я завітав зненацька,
    до Академії Острожськой...
    А далі шлях на монастир.
     
    Останнє редагування: 26 лип 2018
  11. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Паладін: шлях світла.
    45 На хрещення Русі -1030. День перший.(Продовження)

    На Україні науковці
    та всі розумні не в пошані,
    хто більше вкрав - той пан і прав.

    Гуманітарій - тонка справа,
    вчора навчали комунізму,
    сьогодні - як успішним стати.

    А завтра що? Скажімо так:
    "Нічому не навчила нас
    історія цивілізацій"

    Коли технічний розвиток
    вершин заоблачних досягне,
    втрачає людство гальма.

    Розпуста витисне духовне,
    мораль переросте в жадобу,
    вбивати будуть всіх гуманно...

    А саме страшне буде те, що будуть,
    під прапором релігій битись.
    Не помилитися б, за кого...

    Наст ане час всім вибирати,
    чиє знамено захищати:
    добра чи зла - себе спитайте.

    Буває, сам себе питаю:
    "Яка вже стадія у тебе,
    шизофренії, друже мій?"

    Відповідаю, що дев'ята,
    і сам сміюся - не остання...
    Побачимо, як скоро стане.

    Веде в Межиричі дорога,
    де кажуть Святотроїцький
    є чоловічий монастир.

    На возі половину шляху
    проїхав я із вітерцем,
    під самі брами монастирські.

    Інакше, як не казкою,
    той монатир назвати важко,
    здається, вийде сам Господь.

    Всі стіни й башти чудернацькі,
    доглянуто усе і чисто,
    і над усім прекрасний храм.

    Але вже насувалися
    свинцеваі хмари та гриміло,
    Ілля -пророк жене на возі...

    Греміло, блискало і лило,
    монахи бідкались й хрестились,
    а небо наче і не чуло...

    Не можуть, кажуть,взяти збіжжя,
    і що не день - обов'язково,
    дощі зільються на поля...

    Ще "ПРавило" з годину слухав,
    а потім душ, постіль і наче,
    півночі я не спав до ранку.

    Буває краще спати а полі,
    ніж серед храпу на м'якому,
    ще й не образити нікого.

    В житті мирському вже свистів би,
    чи заспівав би щось від храпу...
    І як в них голова не лусне?

    Як би там не було, але...
    Погано їхати - за краще,
    ніж добре йти - давно відомо.

    Послушникам я присвячу,
    колись вірша, як буде час,
    а поки що, нехай ще дрихнуть.

    19.07.2018
     
    Останнє редагування: 2 сер 2018
  12. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Паладін: шлях світла.
    45 На хрещення Русі -1030. День другий.

    Уранці поминали всіх,
    на кого люди подавали:
    за здравіє і упокой.

    Могу запевнити, що всіх,
    в молитвах згадують пойменно,
    монахи хліб не зря їдять.

    Нема чого мені грішити -
    прийняли добре і в дорогу,
    допомогли й благословили.

    Прийшов до центру Острога,
    подався бусом на Славуту,
    в Оженіно-то залізничний...

    Мршруткою рванув відразу
    на Шепетівку, бо тому що,
    нема видовищ у Славуті.

    Проїхав Шепетівку всю,
    по староконстянтинівському,
    не менше в шість рядів, шосе.

    То перспектива на майбутнє,
    років не менше, на шістьсот,
    коли тролейбуси запустять))

    На Городище щоб звернути,
    прийшлося дещо повернутись,
    але дорога скоротилась ))

    Чи так здалося або справді,
    коли на банерах читав,
    уривки з Нового Завіту.

    Аж тут нагнала мене хмара,
    і дощ впирищів із брандспойту,
    ледь Шепетівку не втопило.

    Звичайною "Славутою"
    дістався враз монастиря -
    що Богородиці Різдва.

    І хоч відмовили в притулку,
    іконі матері казанській,
    належну шану відстояв.

    Згадалась казка "Кошкин дом":
    "А мне каза сейчас сказала,
    что у нас тут мєста мало..."

    Приліг на лаву попід храмом,
    під вечір будять і питають:
    "А что тут дєлаєшь?" - "Ось, сплю..."

    - Іди-ка ти скорєй отсюда,
    міліцію как визовєм,
    іметь ти будєшь на орехі..."

    - Хіба? А я гадав, тут Бозе...
    До нього зможу притулитись...
    Виходить, тут його нема.

    Пішов лугами навпрстець,
    дійшов до полустанка
    і ніч застала тут мене.

    Щось схоже на отинівські
    нічні страждання навесні,
    але сьогодні вже тепліше.

    Хіба тут не такі зірки -
    якісь дрібні, не прикарпатські,
    вони мені ще часом сняться...

    Тоді ще сльози в мене були,
    усе було, як по живому...
    Тепер блаженно усміхаюсь...

    20.07.2018
     
  13. hrim

    hrim Well-Known Member

    Бити будуть провокаторів, агентів, що розносять антиукраїнське сміття.
     
  14. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Паладін: шлях світла.
    45 На хрещення Русі -1030. День третій

    В п'ять сорок я приїхав вранці
    на мене місто не чекало,
    бо тихо завжди приходжу.

    Воно ще спить і вороння,
    у тиші прохолодній бачу -
    в кінці проспекту сходить сонце.

    Пройшов тихенько повз Шевченка,
    що голуб навіть не проснувся,
    до голови примезши, мабуть...

    Ну що ж, пора вставати -
    заплескав шумно у ладоні
    і вороння підняв в повітря.

    Ба, рушив транспорт й двірники,
    на вулиці з'явились звідкісь,
    мести своє спокон ізвічне.

    Здається, Староконстянтинів,
    живе собі старим життям,
    без перестройки й революцій.

    Проспект широкий, довгий, чистий,
    бордюри в білому вапні,
    ніде не видно смітників.

    Зато алеї, парки, сквери,
    підкошена трава газонів
    і клумби квітів для душі.

    Вражають пам'ятки усьому:
    історії, культурі, спорту,
    - доглянуті і акуратні.

    Пожежники тренуються
    поливом на кущах троянд,
    смакують каву поліцейські...

    На березі Случа руїни,
    колишнього монастиря
    і бідний, але добрий храм.

    Скам'я, береза, тиха заводь,
    посидів би ще трішки зараз,
    відчувши лірику митарств...

    Та треба підніматися та йти,
    на другий залізничний, східний,
    та й тут, куди ми без реклами?

    От, був у Коломиї, та
    в Іван-Франківську тощо,
    стовпи й дерева без реклами.

    А тут, усі стовпи потвора,
    обклеїла об'явою,
    в потребі продавця одного.

    От, хто б, йому так подзвонив,
    по номеру (0098-6771561) та запитав:
    "Навіщо місто так заср...в?"

    Для подання об'яв -
    газети є та інтернет,
    нарешті, можна і в ЦеЗе...

    Скоріше, це рекламний трюк,
    бо візьмуть родича скоріше,
    а я дістався вже вокзалу.

    Під вечір вже у Вінниці,
    за мною дощ питав у всіх -
    втекли від нього вінничани.

    А я в тролейбусі сховався,
    заїхав аж на Вишеньку ,
    де сонце висушило хмари.

    Провів за три усього гривні
    економічний варіант -
    не менше на півміста екскурс.

    Вже з центра міста прогулявся,
    мостом через Південний Буг,
    до шоу світлових фонтанів.

    Якось питав аборигенів:
    - Фонтани ті працюючі?
    - Да-да, но самі нє бицваєм."

    Ну що сказати? Гарно дуже...
    Організовано - приємно,
    цивілізовано - як треба.

    Одного разу, я гадаю,
    що диво вистачить побачить,
    щоби не заздрити нікому.

    Крім злих та гадких баобабів,
    гульони рози, Принця й лиса,
    в репертуарі ще щось є.

    Але мене це не цікавить,
    нічною Вінницею гарно,
    пройшовся пішки до вокзалу.

    Звалився з ніг... І знову будять...
    Кабмін з вокзалу виганяє,
    якщо квитка нема у тебе.

    А я? А я кажу, чекаю...
    Він обіцяв давненько ще,
    приїхати в сім сорок ранку...

    21.07.2018
     
    Останнє редагування: 6 сер 2018
  15. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Паладін: шлях світла.
    22 Веселе місто Коломия

    Заплакав дощик в Чернівцях:
    Куди від нас ти від'їзджаєш?
    Залишся ще на пару днів...

    Нема мені де ночувати-
    за все платити в місті треба:
    прочанину в дорозі краще.

    Поїду вранці в Коломию,
    а ти помий його від пилу,
    щоб легше дихалось мені.

    Насупився, але помив,
    і все заграло барвами,
    що сонечко всміхнулося.

    Як взнала одна жіночка,
    що йду я із Почаєва,
    то попросила щось святого.

    Не дуже я вантажився,
    книжками та іконками,
    але знайшов , що дати пані.

    Шматочок хліба артоса:
    нехай в пригоді стане їй
    і чоловіку від горілки.

    По вулиці шевченківській,
    а потім Черновола теж,
    пройшовся з задоволенням.

    Роботизовані аптеки,
    вітрини розмальовані,
    фонтан приємно освіжає.

    Я не відчув ігри та фальшу,
    усе так напрочуд народно,
    оркестр, розваги, спілкування...

    Великі посанки побачив,
    а за малі шкода грошей,
    побачив би - то розказав би...

    Пройшовся під каштанами
    по вулиці УеС-стрільців,
    до залізничного вокзалу.

    Там жінка бідкалась одна,
    що дуже скривлений хребет,
    у донечки її малої.

    Тяжка хвороба, треба поміч,
    ще й за кордоном, не у нас -
    грошей нема, надії також...

    Шкода обох, тому їй теж,
    святого артоса подав,
    ще й помолитись обіцяв.

    Не я зціляю, може Бог,
    почує за когось молитву
    і буде так, як вчив Господь.

    Возлюбиш ближнього як себе,
    у світі стане менше зла
    і хтось помолиться за Вас.

    17.05.2018
     
    Останнє редагування: 14 сер 2018 у 12:41
а де твій аватар? :)