Color
Фоновий колір
Фонове зображення
Border Color
Font Type
Font Size
  1. Документальний фільм "Берестечко. Битва за Україну" (Україна, 2015-2016)
    Берестечко. Битва за Україну (частина 1).mp4_snapshot_00.40.jpg
    Жанр: історичний, навчальний, трагедія, біографічний, документальний
    Країна: Україна

    Телеканал / кіностудія: Фільм студії "Родовід"
    Режисер: За задумом П.С. Опанасюка

    Сюжет:

    Документальний фільм "Берестечко. Битва за Україну" (Україна, 2015) фільм перший

    Сюжет 1частини:
    Загадки української історії… Що ми знаємо про найбільшу битву 17 століття у Європі, битву під Берестечком? Чому європейська армія Яна ІІ Казимира у 1651 році направила свій головний удар на Волинь? Хто такий Іван Богун і чому він очолював українське військо? Хто переміг у грандіозній битві та де і як вона завершилась? Якою була українська держава 17 століття у відстоюванні свого православного світогляду та державної незалежності?

    Документальний фільм "Берестечко. Битва за Україну" (Україна, 2016) фільм другий

    Сюжет 2 частини:
    Події літа-осені 1651 року… Чому магнати намагались продовжити розпочату Яном ІІ Казимиром війну проти України? Хто привів європейське військо у Збаразьку фортецю? Як були розбиті магнатські війська під Сквирою та Зборовим? Чому не вдався замах на Івана Богуна? Які наслідки для України мала військова кампанія 1651 року?

    Можна скачати на гуртом.JPG тут.
  2. Псевдо_сл. 3.jpg
    Одним із найважливіших елементів гібридної війни проти України довгими століттями був і є московський псевдослов`янізм. Чому так?


    Бо Московське царство, а далі і імперія Романових, сформовані у наслідок різночасової експансії в верхів`я Волги яхівських, далі вже татарських, племен, з Прикаспійсько-Аральского регіону, завжди намагались приховати правду про свої корені, як і історію місцевих угро-фінських та венедських племен та народів, що були підкорені яхами та зазнали ідеологічного та етнічного нівілювання.

    Експансія московитів з 15-16 століть — це формування з повожського (варяжсько-яхівсько-фіно-угорсько-венедського) субстракту, ідейно псевдослов`янської субстанції, яка, не осягнувши слов`янського світогляду, не навчившись шанувати Праву, устами своїх володарів, заявила про свою "слов`янську" автентичність. Це утворення ядра нової імперії, яка шляхом мімікрії намагалась заволодвіти тим, що припало до вподоби.

    Саме це дозволяло верховодам яхів-московитів проводити у регіоні яхівську політику експансії, тепер вже на сусідні слов`янські народи, та голосно казати, що усе їхнє - це наше! І не просто наше, а споконвічно наше!

    Ідеологічним "підгрунтям" таких перетворень яхівсько-московського субстракту стали сфабриковані у межах Московії у 15-16 століттях так звані "давньоруські літописи" - кириличні компіляти-фальшивки, які мали замінити собою давні слов`янські літописи написані велесовицею (які у ході експансії нищились і палились на усіх слов`янських землях).

    У 19-20 століттях ідеями підробних літописів було заповнено середовище усіх навчальних закладів імперії, бібліотек та інститутів, шкіл та ЗМІ усіх республік СРСР. І нині, уже в незалежній Україні, вони є "науковим" тлом для заяв про велич "русского мира", про неминучу "східнослов`янську єдність" навколо Москви.

    Тому, в умовах гібридної війни, варто зрозуміти, чи спроможні ми нині розпізнати московське лукавство та не повестись на черговий блуд псевдослов`янізму? Чи здатні боронити правдиве слов`янське та давньоукраїнське?



    ПСЕВДОСЛОВ`ЯНІЗМ ТА СЛОВ`ЯНСЬКІ ЦІННОСТІ



    Особливістю земного заідеологізованого суспільства початку двадцять першого століття є спроби зумисної підміни світлих смислових світоглядних понять на поняття протилежного значення. Такий процес не обійшов стороною і таку важливу сферу, як давні знання слов'ян про вселенську світобудову, про Ірій та Творця-Сварога.

    [​IMG]

    Фото: Слов'яни – духовні брати у Праві


    Під виглядом давньослов'янського все частіше і наполегливіше підноситься замаскована до невпізнання антислов'янська ідеологія, не слов’янські за змістом поняття, темні окультні вчення, надзвичайно небезпечні для світлих душею людей, які вірять у Світлий Ірій та Праву – слов'ян.

    Для наших предків бути слов'янином означало – жити у Праві, відати Праву, славити Праву, любити коло світлих душею людей і закони Прави. Так як Права є найвищою частиною Світлого Ірію, а її закон, закон Творця-Сварога, визначає сутність слов'янина, його світлий світогляд і любяче єство.


    Бо тільки така праведна людина, чиста і світла душею, яка глибоко приймає і шанує ієрархію Прави, систему духовних її цінностей, має право називатися слов'янином.

    Тому, слов'янство – це спільність світлих душею людей, які пізнали і прийняли знання Прави (пройшли просвітлення), та обрядово були посвячені у слов'яни. Вони братство тих, хто здатен жити у Праві, відати Праву, славити її — коло православних.

    [​IMG]

    Фото: Слов'янські обряди світлі та сповнені любов'ю до людини світлодушої


    Давнє посвячення у слов'яни носило урочистий характер і здійснювалося Старотцями-Рахманами і волхвами у дні великих свят, на великих духовних дійствах, які проходили у регіонах на Світовидових (Святовидових) полях коло центральних святилищ, недалеко від Рахмано-волхвівських центрів.

    Той, хто посвячувався у слов’яни, клявся бути вірним Праві, шанувати її, пам'ятати великих Предків, душі яких споглядають на слов'ян зі Світлого Ірію — Слави (Слав-Яня), Поряня (Пор-Яня), Оря (Орі-Яня), Даждьбата, Ясуня та інших.

    Майбутній слов'янин брав обітницю: до кінця днів своїх берегти світлість душі, берегти духовний зв'язок зі Світлим Ірієм, з вищим духовним сонмном Богів-Предків на чолі з Творцем-Сварогом, зі своїм духовним родом. Він одягав особливий освячений духівниками оберіг, який носив на грудях і з яким ніколи не розлучався.

    Так являвся світу слов'янин, хранитель і носій знань Прави, здатний жити за такими та нести їх іншим. Як правило, він був представником світлодуших народів, раніше поселених на Землі, тому міг мати різний колір шкіри, волосся, очей, але вирізнявся вмінням і бажанням любити Творця і шанувати Праву.

    [​IMG]

    Фото: Слов'янський оберіг-сварга виконаний за карпатськими зразками


    В ті давні часи не вірити в Праву означало лишень одне – небажання бути слов'янином, нездатність співіснувати на основі братерства зі світлими людьми у слов'янській громаді, залежність від окультизму.

    Тих, хто не пройшов посвячення у слов'яни (православні), не допускали у слов'янське коло. До них ставилися як до неспроможних берегти світлість душі. Їх не приймали на проживання у слов'янських поселеннях, з ними контактували дуже обережно, зберігаючи душевний спокій, уникаючи таким чином можливих темних впливів і окультних атак (як правило відступники були схильні до дії чорної магії).

    Натомість, у просвітлених внаслідок високого духовного рівня знань Прави та життя у Праві, виникав стан внутрішнього бачення духовних якостей оточуючих, який допомагав виявляти присутність темного у тонких тілах явлених (істот антисвіту).

    Нині здатність духовного бачення у переважної більшості нащадків слов'ян розвинена занадто слабко. Бо з відходом Старотців-Рахманів та втратою просвітницької, рахмано-волхвівської системи у кінці 18 – на початках 19 століття, школа давнього слов'янського просвітлення перестала існувати.

    [​IMG]

    Карта: Слов'янський світ і його оточення у кінці 9 ст.н.е. (карта ДЦ "Рівне-Суренж")


    Високі духовні знання втратили своїх носіїв, а їх вплив на життя колись слов'янських народів зберігся лишень у формі далеких слов'янських традицій і, переважно, у серці слов'янського світу – Волино-Карпатському регіоні ( horber.livejournal.com/#entry_1249 ).

    Не дивлячись на усі можливі спроби сучасної науки розшифрувати давні слов'янські знання, зробити це їй так і не вдалося. І для цього є декілька причин.

    Головною є відсутність знань про Світлий Ірій, Праву, знань ієрархії духовного світу — вселенської керуючої системи (у Всесвіті), очоленої Творцем.

    Другою причиною є вузькість матеріалістичного підходу до розуміння Всесвіту, до значення духовного життя у ньому, що не дає можливості науці досягти і двадцятої долі знань про устрій Всесвіту та світобудови у цілому.

    Третьою причиною є обмеженість знань про людину та її духовну частину, про здібності та властивості людської душі. Такі знання виходять в основному від шкіл східних релігій, але у надто зміненому та різко спрощеному вигляді.

    [​IMG]

    Рис. Слов'янські Старотці-Рахмани досконало знали будову тонкого тіла людини і володіли методами боротьби з недухами


    І хоча у східній медицині до нині застосовуються методи впливу на тонке тіло людини, на енергетику її центрів, можливості духовного лікування при цьому не становлять і десятої долі того, що вміли слов'янські Старотці-Рахмани ліквідуючи недухи (недуги).

    Слов'янські духівники добре знали — поступове духовне падіння людей, які відкинули життя за правилами Прави, приводило їх до значного ослаблення душі. Вони ставали "очремі" — землянами з очорненою душею.

    Подальше падіння таких осіб приводило їх у стан "чорноголовості" — повної втрати у тонкому тілі вищої з його чакр, що зумовлювало зупинку процесу духовного кормління індивіда вищими світлими силами Світлого Ірію і Творця.

    Наступний етап падіння "чорноголового" підводив його до стану "нелюда", коли місце вмираючої душі займали істоти антисвіту, які включали процес духовного вампірування (крадіжок енергії) з тонких тіл рідних, сусідів, знайомих, усіх оточуючих.

    Енергетика тонкого тіла "нелюда" тепер повністю залежала від "вмілих" його дій по паразитуванню, шляхом подолання волі жертви (польового захисту) емоційним сплеском. Усвідомлені (чи не усвідомлені) магічні та окультні дії, через проведення різних ритуалів, вияв агресивності, хитрощів, лукавої поведінки, ставали способом існування такого падшого.

    [​IMG]

    Фото: Злість, егоїзм, відсутність світлого світогляду руйнують душу людини


    Усі слов'яни минулого добре розуміли цінність світлої душі та її значення для наступних реінкарнацій (пакибуття). Тому зверталися до Старотців-Рахманів і волхвів, як до духовних лікарів-цілителів, здатних допомогти у боротьбі з недухами: навроченнями, порчами, приворотами та іншими проявами агресивної окультності та магії.

    Зрозуміло, що цілительство слов'янських духівників, Старотців-Рахманів та волхвів, викликало жорстку протидію адептів антисвіту. Адже здійснюване Отцями просвітлення навколишніх народів стояло на заваді поширенню паразитування антисвіту, забирало основу існування такого.

    Війна носіїв темних ідеологій зі Старотцівсько-Рахманською системою призвела до ослаблення такої та визначила її зникнення на землях Європи до кінця 18 — початку 19 століття.

    Останнім бастіоном оборони став Волино-Карпатський регіон, де у 19 столітті упокоїлися останні слов'янські духовні вчителі — Старотці-Рахмани та волхви. З того часу розуміння православ'я, як життя у Праві, відання Прави, славлення Прави, переставало сприйматися у значенні системного просвітлення та слов'янізації.

    Замість цього світу був наданий псевдославянізм — лукава і чорна підробка, сурогат з понять антисвіту, одінської і яхівської величі, вседозволеності та агресивного всевладдя, який підносить окультність та магію на п'єдестал світової політики у формі сталінського тоталітаризму та усіляких форм фашизму ( horber.livejournal.com/#entry_870 ).

    Набирає сили і процес підміни всього слов'янського зумисно псевдослов’янським — примітивним і племінним, тим, яке не має відношення до слов'ян. Слов'ян навмисно виставляють в образах надуманих родичів готів, вікінгів, варягів (яхів) — носіїв темного одінізму.

    Слов'янству приписують риси властиві їхнім ворогам — авторитарність, прагнення до матеріальних благ, злостивість та окультність, поклоніння чорним богам, примітивну ритуальність та войовничість, агресивність та продажність.

    [​IMG]

    Фото: Яке відношення усе це має до слов'ян, слов'янського світогляду і духовності?


    Нащадкам слов'ян протягом 19-20 століть у межах різних імперій вбивають у голову, що саме ці риси і є древніми слов'янськими цінностями! У школах та університетах, у пресі та на телебаченні звеличуються ті князі та бояри, які відкинули слов'янську віру та світогляд, які стали зрадниками слов'янського способу життя, які виявилися носіями авторитарності, підлості, жорстокості, ворожості, кровожерливості, користолюбства (як Рюриковичі з часів Ольги та Володимира).

    Проте, особливий поштовх псевдослов'янізм отримав на початках двадцять першого століття.

    Ідеологічні химери візантизму, одінізму, яхветизму, єгипетської та азійської чорної магії, сатанізму, окультних вчень германців та хазар, практики таємних орденських лож, шанувальники псевдославянізму відверто одягнулися у слов'янські одежі та почали називати це "світоглядом" слов'ян.

    Із засобів інформації, книг, інтернету, з екранів телевізорів виринули потоки відвертої брехні та неправди, які видають ворогів слов'янського світогляду майже благодійниками та істинними слов'янськими отцями минулого.

    Вороги слов'ян (зовнішні та внутрішні) постали у романтичних образах переможних та гордиливих магів-завойовників, які вбивають ворогів, власне слов'ян, бо ті не до кінця зрозуміли чорної "величі" кривавих месій!

    [​IMG]

    Рис: Нині чорні відьмаки відкрито видають себе за "слов'янських волхвів"


    Все більш наполегливо псевдослов’яністи формують "образи" давнього слов'янина з фігур темних і бездушних, які не мають відношення до світлих предків слов'ян.

    Слов'янина вони малюють як якогось оскаженілого вояку (подібно скіфові або гунну), охопленого пристрастю уявної величі (подібно візантійцю або варягу), як завзятого носія магії і окультизму (подібно готу або вікінгу), здатного лукаво обвести навколо пальця занадто простодушного (подібно хазарину або яху).

    Зміцненню псевдослов’янізму допомагає і масове проникнення у засоби масової інформації матеріалів про магічні знаки які ведуть людину до контакту з антисвітом (скандинавських, одінських, яхівських рун), а також описів ритуалів виконуваних з такими, що веде до неусвідомленого виклику темних духів з низів антисвіту.

    Крім того, такі скандинавські, одінські та, особливо, яхівські руни, псевдослов’яністи намагаються видавати за слов'янські, погіршуючи становище тих, хто щиро шукає слов'янські корені та захоплюється різними знаками, сприймаючи їх за світлі.

    [​IMG]

    Рис: Хіба такими злими та бездушними могли бути слов'янські предки?


    Псевдослов’янізм брехливо каже і про, начебто, масове захоплення давніх слов'ян розкішшю, золотом (як благодаттю), про бажання еліти слов'ян панувати над своїми народами за будь-яку ціну, що повністю не відповідає слов'янському світогляду і системі устрою слов'янського суспільства часів бусових, часів троянових (часів управління суспільством Троянню).

    Розпізнати таку брехню здатна не кожна людина, а лишень та, яка знайома з "Велесовою книгою" (давнім текстом Старотців-Рахманів), духовною культурою слов'ян та істинними слов'янськими традиціями.

    Але хто ж є отими псевдослов’яністами? Хто зацікавлений у перекрученому трактуванні слов'янського минулого, у очорненні та підміні слов'янського світогляду чимось іншим?

    У першу чергу такими є ті, хто століттями боровся з Правою, Старотцівсько-Рахманською, волхвівською системою, хто бажав використовувати нащадків слов'ян, як засіб у боротьбі за світове панування.

    Нині псевдослов’яністами є ті, хто приймає та множить брехню про слов'ян, хто під виглядом слов'янського світобачення розповсюджує темні ідеології візантизму, одінізму, яхветизму, єгипетської пітьми, у певних політичних цілях.

    Для таких дуже важливо те, аби слов'янські нащадки остаточно втратили історію своїх Предків, історію великих духовних вчителів Прави, Старотців-Рахманів та волхвів, щоб вони стали примітивними носіями зла, войовничості, кровожерливості та прагнули до переділу світу на догоду самих псевдослов’яністів.

    [​IMG]

    Фото: Переділ світу – мета темних сил


    Слов'янські нащадки, які втратили духовність, за умислом псевдослов’яністів, повинні стати дзеркальною подобою тих, хто раніше вбивав слов'ян, завойовував слов'янські землі, знищував слов'янські святилища і храми, здійснював криваві та магічні ритуали.

    Вони, ці нащадки, як обездушені раби антисвіту, повинні щиро вірити, що творене ними є вірним способом служінню ідеї особливої земної величі — цілі носіїв псевдослов’янізму.

    Проте, таке маскування є лишень лукавим прийомом таємної війни з усім слов'янським, з нащадками слов'ян, з тими з них, хто береже давні та істинно слов'янські традиції. Таке маскування — спосіб боротьби антисвіту з Творцем-Сварогом і його дітьми на Землі, світлими душою людьми, які готові пізнати та полюбити Праву.

    І якщо скинути яскраві одежі з того опудала, яке виставляє псевдослов’янізм, всередині ви не знайдете нічого, окрім одінської та скандинавської магії, єгипетського і аккадського окультизму, яхівської і варязької ритуальності, інших темних вчень, які формують в'язку та чорну антислов’янську отруту.

    [​IMG]

    Фото: Слов'яни не носили татуювань, псевдослов’яни – їх носять (татуювання з назвою "Перун")


    Життя створене Творцем у Всесвіті – прекрасне і багатогранне. Вона дається людині для щастя і духовного розвитку.

    Для світлих душею людей воно — можливість постійного духовного удосконалення, яке вимагає багаторазових явлень про цей світ. А закон Прави — закон для світлих людей, які прагнуть до пакибуття (реінкарнації та розвитку світлої душі).

    Слов'яни знали, диво пакибуття – це і є вічне життя, про яке повинна піклуватись світлої душі людина і до якої повинна прагнути!

    Для здійснення такого, людина повинна любити Творця і вчити цьому своїх дітей і онуків. Як і вчити їх зберігати знання Прави для їх нащадків, для наступних поколінь, коли стане можливим власне нове явлення у світ.

    [​IMG]

    Фото: Творець радіє справжньому людському щастю!



    Але заслужити пакибуття можливо лишень живучи у Праві, відаючи Праву, славлячи Праву, шануючи Творця і Світлий Ірії, відкидаючи підступність псевдослов’янізму, чорноту і хижість темної окультності та магії.

    Так вчили великі Отці минулого, великі Арії, слов'янські Старотці-Рахмани минулого.

    Низький уклін їм за це!



    + + +
    За матеріалами з інтернету - Псевдослов`янізм - отрута в обгортці московського лукавства — Последние новости Украины и мира vremya.eu
  3. ЛУКАВЕ ЛЮДОБУЙСТВО частина 1(600x338) 2018 Full HD.mp4_snapshot_31.52.png
    Фільм ЛУКАВЕ ЛЮДОБУЙСТВО (2018) | Телевізійна версія – історично-документальне розслідування трагічних сторінок історії Волині 1942–43 років минулого століття.

    View: https://www.youtube.com/watch?v=r7gvee5ImU0

    Саме на півночі сучасного Березнівського району Рівненської області протистояння
    двох імперських режимів, сталінського та гітлерівського, виявило свою особливу
    жорстокість та дволикість по відношенню до місцевого населення – заручника
    грабіжницьких інтересів чужинських режимів на споконвічній українській землі.
    Бистричі, Немілля, Вілля,– волинські села, де і донині кожен клаптик землі є
    мовчазним свідком тих кривавих подій.
    За переконанням дослідників, представлена ними хронологія подій має відіграти
    важливу роль у подальшому дослідженні історії Краю, відтворенні правдивої історії
    україно-польських взаємин того часу. Автори фільму намагались провести своє
    документальне дослідження без упередженості та фальші, надмірної політизації, яка
    присутня у нещирому висвітленні тих подій окремими заанґажованими істориками, що
    ставили за мету звинувачення власне української сторони в усіх історичних бідах.
    Сюжет фільму “Лукаве Ludobójstwo” побудований на українських та польських
    джерелах, на документах з архівів НКВД, на свідченнях з літописів УПА, і, що
    найважливіше, на спогадах ще живих свідків тих подій!
    Фільм ставить найголовніші запитання, на які у майбутньому маємо отримати чіткі та
    однозначні відповіді:
    - які політичні плани мав Берлін та Москва, а також провідники інших військово-
    політичних сил на Волині, стосовно долі краю в умовах війни?
    - хто допомагав німецьким окупантам активно роздмухувати етнічну ворожнечу на
    Волині і з яких мотивів?
    - хто насправді провокував етнічні чистки на місцях, та якими силами вони
    здійснювались?
    - чи кількість жертв у 42–43 роках на Волинських землях, яка озвучена польською
    стороною, має об’єктивні та ґрунтовні підтвердження?
    - яку інформацію приховують від польського народу нещодавні скандальні рішення
    Сейму?
    Автори фільму закликають глядачів до аналізу та пошуку правди, якою б важкою та
    гіркою вона не була. Бо тільки об’єктивність і точність мають бути основою для
    написання правдивих сторінок історії взаємин двох сусідніх народів. Лишень тоді владні
    органи країн-сусідів матимуть право на встановлення меморіальних знаків та пам’ятників
    жертвам трагедії, як в Україні так і у Польщі.
    Зрозумілим стає й інше. Задля досягнення цієї мети, потрібно зробити головне –
    відділити історичну правду від політики, перенести дослідження в наукову площину,
    давши можливість незаанґажованим історикам з обох сторін спокійно опрацювати усі
    наявні свідчення, зробивши відповідні висновки.
    Фільм – це заклик до такого вирішення питання!
    Тому пропонуємо глядачу до огляду дві його частини. Важливо побачити їх своїми
    очима, глибоко задуматися, зробити висновки…
    «Українське товариство охорони пам’яток
    історії та культури Рівненської області»

    Джерело з інтернету
    Фільм ЛУКАВЕ LUDOBÓJSTWO
    Morozenko подобається це.
  4. Дискусія довкола української абетки, яка розгорнулась останнім часом, пов’язана з ініціативою з-за кордону, яка була озвучена українськими політиками, про начебто назрілу необхідність переходу України з кирилиці на латиницю, що символізуватиме наше прилучення до Європи.
    [​IMG]
    Аргументами на користь такої ініціативи є якісь невідомі загалу проблеми «європеїзації» українського алфавіту, декларована політична доцільність відриву від московської кирилиці (інструменту Кремля), чудесні позитивні приклади переходу на латиницю більшості середньоазійських республік…

    Як оцінювати таку ініціативу?

    Перше відчуття – шок та здивування!

    Бо як реагувати на ідею, яка готова поставити самоідентичність українців, глибинні духовні корені нашого народу, які закладені у нашій абетці, на межу повного руйнування!

    І питання не тільки у тому, що при заміні природньої та гармонійної для українця абетки на незручну та далеку від слов’янського звукового ряду латиницю ми потонемо у вирі чудернацького комбінування зі знаків та символів не здатних відтворити мову Шевченка.

    Питання у тому, що ми не користувалися і не користуємося московською кирилицею!!!

    Кирилиця – штучна і мертва мова, яка ніколи не мала великого поширення у Європі (окрім Московії).

    Вона, ця мова, у 11-18 століттях мала чудернацький алфавіт (у ньому від 49 до 54 букв!!!) який був скомпільований візантійськими ченцями, Кирилом та Мефодієм, за вказівкою візантійського імператора Михайла ІІІ у 9 ст. н.е. (про це читайте у матеріалі «Велесовиця – сакральна абетка давніх росів, основа сучасного українського алфавіту»).
    [​IMG]
    Метою створення кирилиці імперською Візантією було - протиставлення її давній (десятки тисяч років!) сакральній мові слов’ян, мові Старотців-Рахманів, велесовиці!

    Велесовиці, яка тисячоліттями перед тим була у користуванні предків слов’ян і яку від нас сховали ті ідейні вороги, які приклали немало зусиль для її нищення та забуття!

    Кирилицю візантійці формували лишень з однією метою – розгортання імперського тиску на слов’янський світ, посилення безкомпромісної боротьби з давнім рахмано-волхвівським (старотцівським) православним світоглядом (вірою у Праву), який тисячоліттями домінував у наших предків.

    Для імперії усе мало слугувати одному - ідеологічному та фізичному поневоленню слов’янських народів (те, що надалі робила Москва – Третій Рим).

    Про хід боротьби з давнім православ’ям у окремих уділах держави Рось (найперше Київському), скупо пишуть і фальсифіковані Рюриковичами кириличні літописи 15-16 століть, які нині звуться давньоруськими (стаття «Давньоруські літописи – це фальшивки 15-16 століть!»).

    Війну з найдавнішим на Землі світоглядом підтримували і ворожі до рахманського православ’я ідеологи Європи, особливо з середовища готів, франко-германців, вікінгів.

    Подібні завдання ставили собі і орденські та масонські організації пізніших часів, які наробили немало біди для України (про це детально у статті «Таємниці історії України»).

    Але, звідки така ненависть до давнього православ’я і рахманських носіїв знань Прави?

    Що у православному світогляді, та і у велесовиці зокрема, було таке, що дратувало ворожих ідеологів?

    Про це можна дізнатись з матеріалу «Війни проти слов’янського світогляду».
    [​IMG]
    Ворожих ідеологів дратувала високість та недоступність священних рахманських знань, їх духовна роль для людства, можливість контакту Рахманів з Правою та Творцем, сакральність велесовиці, використання такої у діяльності Старотців-Рахманів, і тих найвищих з них, кого у давнину звали аріями (стаття «Арії – найвищі духовні отці слов’ян»).

    Велесовиця, як духовно вивірене письмо, мала не більше 30 знаків, та надзвичайно гармонійно передавала слов’янський звуковий ряд!

    У велесовицю були закладені і усі необхідні принципи сакральної мови. Найважливішими тут були два головні правила:

    - окремому звуку повинна відповідати тільки одна окрема буква (знак)!

    - окремій букві (знаку) повинен відповідати тільки один єдиний звук!

    Ознакою сакральності велесовиці була однозначність і повнота передачі буквено-звукової інформації.

    У велесовиці, як роській абетці, та нині в українському алфавіті, звуки та букви є чітко пов’язані між собою. Це давало сакральному письму необхідну тисячолітню стійкість. Тому у сакральному письмі:

    - як пишеться - так і говориться!

    Через це носіям української мови не надто складно читати велесовичні тексти (особливо на металі). Бо українська мова (відповідно і її абетка), є лишень оновленою формою давньої велесовиці!
    [​IMG]
    Сакральність велесовиці дозволяла Старотцям-Рахманам тисячоліттями користуватися цією абеткою для кодування священних текстів (наприклад «Велесової книги»), для словотворення, для складання особливих слів-абревіатур з глибоким духовним змістом.

    Робилось це шляхом групування у новому слові перших букв інших слів, часто теж сакральних (про це стаття «Рахманські сакральні тексти велесовицею»).

    Принципи сакрального кодування та словотворення добре ілюструє сакральний надпис на пластині у вигляді кільця, яке знайдено десь у Волинському регіоні, на якому велесовична абревіатура виглядає так - *СВРГІЄОЦЬ*.

    На думку дослідників цього напису, роською, а нині українською, мовою, вислів означає - *СВАРОГ І Є ОТЕЦЬ*.

    При цьому слова СВАРОГ і ОТЕЦЬ є теж абревіатурами з глибоким духовним змістом.
    [​IMG]
    Публікація у інтернеті унікальних артефактів з велесовичними написами, яким, зі слів їх дослідників, не менше 2-3 тисяч років, підтверджує особливе сакральне значення велесовиці для слов’ян та українців.

    Бо перед нами реальні свідчення масового застосування велесовиці, яку здатен читати кожен освічений українець.

    Вказують вони і на масштаб використання велесовиці, поширення сакральних текстів на металевих пластинах, виконаних для зберігання їх у рахманських та волхвівських центрах минулого. А такі були розкидані по усіх колишніх слов’янських землях, найбільше у Волино-Карпатському регіоні.

    Варто навести ще декілька прикладів.

    На одному з опублікованих фото бачимо щиток-пластину, на якій вирізьблено текст у вигляді двох велесовичних абревіатур, які звучать так - СВРГІЄОЦЬ і СОУРЄНЖ.

    Виходячи з розшифрування попередньої абревіатури, яка читається як СВАРОГ І Є ОТЕЦЬ, дослідники переконані у наступному давньослов’янському, роському та українському прочитанні другого слова цієї абревіатури: СОУРЄНЖ - СВЯТІСТЬ ОТЦЯ У РІВНЯХ Є НАРОДУ ЖИВОГО.
    [​IMG]
    Тому усім зацікавленим вивченням велесовичних написів варто переглянути опубліковані у інтернеті матеріали на цю тему.

    Ось невелика підбірка. Це наступні статті:

    «Давня українська держава Рось та її велисовичні символи»;

    «Рахманські сакральні тексти велесовицею»;

    «Права, Ява, Нава, як основа давнього православ’я»;

    Привертає увагу те, що серед фотографій є і зображення металевого герба. Важливо те, що це особливий герб - герб праукраїнської держави Рось!

    На невеликому металевому щитку бачимо велесовичний напис вертикальною в’яззю - РОСЬ.

    Тут варто підкреслити, що напис давньослов’янською мовою (велесовицею) звучить саме як РОСЬ, а не РУСЬ, як його намагаються читати прихильники візантійсько-московської кирилиці.

    Чому?

    Пояснення трохи нижче.
    [​IMG]
    У презентованих вище статтях говориться, що кирилиця - це візантійський новотвір 9 ст. н. е., який суттєво змінив значення окремих букв велесовиці, які були включені візантійцями до компілятивного алфавіту.

    Особливо це стосується велесовичної букви «О», яка у новотворі стала «ОУКом». У кирилиці така буква відповідає аж трьом(!) звукам – «О», «ОУКу» та «У».

    Через це давній велесовичний напис РОСЬ, візантійською кирилицею читається як РОСЬ, РОУСЬ чи РУСЬ!

    Це кардинально спотворює закладену у слові сакральну велесовичну інформацію, змінює її абревіатурність. Звучання слова вже як РОУСЬ або РУСЬ повністю позбавляє слово сакральної основи та святості!

    Мотиви кириличних фальсифікацій цілком зрозумілі, якщо знати історію Золотої Орди та її частини, Московії, де були компільовані так звані давньоруські літописи (стаття «Давньоруські літописи – це фальшивки 15-16 століть!»).

    На відміну від заплутаної та не сакральної кирилиці, у велесовичній вимові знак "О" читається виключно як звук "О"! Для звуку "У" у велесовиці є зрозумілий усім нам знак!

    Цей знак викарбований на декількох давньослов'янських пластинах де присутнє сакральне роське слово СОУРЕНЖ. У ньому поряд розміщені букви "О" та "У", що фактично унеможливлює кириличне прочитання слова (через подвійне «У»)!
    [​IMG]
    З часом недолугість кирилиці зрозуміли і у самій Московії (з моменту коли Петро І зухвало перейменував її у Російську імперію). До того ж у царату зникла гостра потреба боротьби з велесовицею. Староукраїнську мову, як наступницю велесовиці, у 18-19 ст. остаточно загнали у глухий кут та заборонили як непотрібне імперії «малороссийское наречие».

    Змінюючи кирилицю, "реформатори" різко зменшили кількість алфавітних знаків та спростили окремі з них, намагаючись наслідувати сакральну велесовицю.

    Ховаючи старий кириличний алфавіт вони так і не відмовилась від його назви, називаючи новий алфавіт теж кирилицею.

    Та навіть корінна перебудова абетки не вповні наблизила звуковий ряд мови московітів (русского языка) до оновленого буквеного ряду.

    Принципу сакральності цій абетці досягнути так і не вдалось.

    А як же велесовиця?

    Зміни такої у 14-20 століттях, через староукраїнське письмо, не були надто суттєвими і носили суто косметичний характер. Вони, у підсумку, перетворили велесовицю на сучасну українську абетку.

    Виходить, азбука Старотців-Рахманів і давніх Отців-аріїв, нікуди не зникла!

    Вона змінила назву, але не значення!

    А тепер варто повернутись до ідеї введення латиниці…
    [​IMG]
    Освіченим українцям вповні очевидна недолугість спроб застосування латиниці для відтворення слов’янського звукового ряду. Бо у різні часи таку проблему не змогла вирішити більшість народів Європи.

    З цієї причини латиницю постійно модифікували і не тільки слов’яни (чехи, словаки, словенці, хорвати, поляки), але і інші народи.

    Але чому ж її приймали?

    Бо для ідеологів католицизму (згадайте хрестові походи у Європі) латинізація абетки – це завжди перший крок до експансії релігійної (так чинили усі колонізатори, так було в Україні у часи Речі Посполитої).

    І не важливо, що у різних народів виникала потреба модифікації латинського алфавіту. Головне, що провадилось активне нав’язування ідеології та релігійних переконань (переважно католицьких)!

    В Україні таку агресивну політику предки називали не інакше як єзуїтством!

    Трансформували латиницю і інші народи Європи: німці, французи, англійці, скандинавські народи, усі хто намагався більш-менш адекватно відтворювати латинськими знаками традиційну вимову свого народу (нижче подано польський варіант латиниці).
    [​IMG]
    Найважче у цій справі виявилось англійцям і французам, яким для відтворювання звукового ряду необхідно було застосовувати цілі комбінації латинських букв та знаків.

    Тому варто зазначити - єдиної європейської латиниці, як стандартного алфавіту цілої Європи, не існує!

    І, в принципі, існувати не може!

    До того ж, однакові за написанням букви у різних європейських мовах звучать по різному. Інколи сусідні європейські народи взагалі не здатні адекватно читати написане їх сусідами.

    Ну і що, спитаєте ви?

    І тут ми підходимо до головного.

    Найважливішим для українців є те, що перехід на латиницю повністю полишить нас історичних коренів, заблокує подальші спроби вивчення правдивої української та слов’янської історії.

    Так, для прикладу, у слов’ян які перейшли на латиницю раніше (поляків, лужичан, чехів, словаків, хорватів, словенців та інших) уже втрачена здатність читати та розуміти давні велесовичні тексти.

    У них зникла можливість суттєвого поглиблення знань про історію та духовність своїх слов’янських предків шляхом вивчення археологічного матеріалу, особливо з давньослов’янськими велесовичними написами та знаками.

    Нині для науковців цих країн велесовичні тексти лишень незрозумілі композиції або, ще гірше, просто декоративні символи.
    [​IMG]
    І ще одне, те що насторожує найбільше.

    Щойно впали московські кайдани і перед українцями почали відкриватись неоціненні багатства слов’янського минулого, постали зразки давньої сакральної мови, символи рахманського світогляду, як нам грайливо підкинули ідею заміни українського (читай велесовичного) алфавіту на латиницю.

    Чому?

    Мабуть тому, що нас вважають недолугими і не здатними зрозуміти цієї подвійної гри?

    Чи просто користуються нашим важким становищем, коли українському народу можна відверто викручувати руки?

    Як би там не було, але українцям варто усвідомити:

    - святий спадок предків не має залежати від забаганок сусідів!

    - наша абетка – це Вишній Дар, втрату якого Творець нам не простить!

    - ми вчинимо непоправний гріх, якщо погодимося на нещирі умовляння!

    Бо те, що хотіли зробити вороги у продовж тисячоліть підступом і силою, а саме, знищити сакральне коріння українського народу, його світогляд та віру, примусити нас відкинути сакральну мову, заповіти святих Отців, пропонують вчинити добровільно і самостійно!

    Що це? Чи не лукавство?
    [​IMG]
    І на завершення…

    У останню свою хвилину земного життя як будемо дивитись у очі Богу, якщо вчинимо непоправний блуд – відступимо від дарованого Ним святого, та ще й за намовляннями чужинців?

    Чи матимемо милість від Творця віддаючи на поталу найсокровенніше - тисячолітню сакральну мову та її абетку, величний дар Божий українцям?

    Чи залишимось після цього власне українцями – людьми які шанують Праву та Великих Отців минулого?

    Часу на роздуми майже не залишилось!

    Вибір за нами!

    + + +

    По матеріалам з інтернету